Соловей і Жаба

Якщо ти думки власної не маєш,
То і чужої не тримайсь,
Бо цим лише поваги не придбаєш,
Подумай сам і розбирайсь!

Почувши Солов’я посеред ночі,
На нього Жаба витріщила очі!
Так захопив він Жабу співом,
Так чарував, так полонив,
Що та сиділа, ніби перед дивом!
З’явилися і в Жаби почування
Й вона зібралася послать йому вітання.
Загаялась і запізнилась.
А у гаю Ворона нагодилась.
Для Жаби, це нікому не секрет,
    Ворона є авторитет!
Закаркала Ворона голосніш од всіх,
    І Соловей затих!
Отут і в Жаби думка вже змінилась,
Так захопилась —
Заквакала й собі Вороні в лад!

Отак і критик: іноді послухає Ворон
І квакає, не розібравшись, їм у тон!