Соболь, Білка і Грак

Хвалився Соболь на високій гілці
    Своїй сусідці Білці,
Що люди більш його цінують, ніж її.
        — А докази твої? —
Розгнівано питає спритна Білка.
(Вона не проти, щоб її хвалили
Й горіхами добірними годили —
До слави схильна і її пуста голівка!)
    Підслухав ту розмову Грак,
В ділах житейських неабиякий мастак,
І до хвальків промовив так:
    — То люди з вас кепкують.
    Ви правду знать повинні:
    Не розум ваш вони цінують,
    А ваше хутровиння!