Премія

— Романе, ти у нас в пошані,
    Війни і праці ветеран.
    Десятки літ перевиконуєш державний план
    Й нерідко маєш преміальні.
        До тебе є прохання:
Начальство приїздить із міністерства
                            завтра зрання,
    Повести треба в ресторан!
Без цього, знаєш сам, підсунуть можуть
                            додатковий план,
    А як посидить гість та посовіє —
    То не посміє.
    Ми премію тобі даєм,
Ти тільки розпишись, а гроші ми на частування,
    Вибачай, візьмем! —
    І вмить недобре стало ветерану
    Роману,
Він все життя терпіть не міг обману,
    Окозамилювань — тим більш.
    І тут йому зробилося ще гірш,
    Швидка примчала допомога —
    І до лікарні простяглась дорога.

Мораль: чи зупинилися на цім любителі
Ходить до ресторану?
Та що ви, ні! Вони ту премію дали,
                                але не ветерану!