Курка і Ворона

    Чубата Курка діду сокорила:
    — Погляньте, знов Ворона прилетіла.
    Вже котрий день кружля над курником
        І каркає презлючим язиком —
    Життя їй не до шмиги наше.
Десь там, за лісом, нібито живеться краще! —
    В дворах підметено, на входжених городах
        Не вештається куряча порода!
        Такий там рай! Такі закони!
Ще й вільно каркають про все ворони...
        Гоніть її, дідусю, к бісу!
        Не до душі у нас —
        Нехай живе за лісом!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

І між людьми, на жаль, такі ще є
Любителі пустопорожніх фраз:
Вороже все сприймають як своє,
Ще й каркають вороною на нас.