Бережений

Вкладаючи уміння й труд,
        Водбуд
По голому Таврійському роздоллю,
Щоб напоїть його водою
І мати урожай стійкий,
Канали рив і канавки.
Біля машин людей у полі тьма,
А Голови колгоспу там нема!
Він ту будову обминає,
Десятим шляхом оббігає.
От упіймав його за поли Виконроб:
— Не бачив я ні разу, щоб
Прийшли ви, подивились на роботу.
То ж вашого колгоспу ці поля,
Про вас же проявляємо турботу!
— Еге! Турбуєтесь! А плакатиму я! —
Відверто Голова відповідає, —
Як зрошення нема, то за врожай
Ніхто не поспитає,
А на поливі як не вродить,
То чуб тримай —
Намилять, та ще й як!

. . . . . . . . . . .

Все чуба береже, дивак! —
Його ж носити ні на чому вроді...