Батько і Син

Нелегко в океані нашого буття
Знайти для себе подругу життя!

Одного разу ввечері зненацька
Звернувся Син до Батька,
Таке буває рідко у наш час,
Частіш до відома поставлять вас!
— Зарадьте, Таточку, моїй химерній долі,
У трьох я закохався мимоволі,
    Не сплю! А бачу серед ночі
    Принади всі дівочі!
Одна, мов лялечка, вродлива,
Не надивлюся на красу.
Вона ласкава і знадлива,
Природи незвичайне диво.
Як не зустріну — не перенесу!
    А друга дівчина — також принадна,
    Вона сподобалася вмить.
    Висока, непідступна, владна,
    Із нею я не проти вік прожить.
    А третя, Тату, симпатична,
    Усе природне в ній
        Одній:
Дівоча лагідність не награна, а звична,
І посмішка, і поведінка стримана, етична…
На кому одружитися, порадьте, бо я сам не свій! -
        Подумав Батько
І не відразу відповів.
В житті побачив нещасливих він багацько
І вже давно чекав, щоб син найкращу до вінця повів!
І мовив так:
— Прикинься на хвилину,
Що ти нещасний, не жонатий до цих пір.
І попроси по черзі уподобану дівчину:
«Будь ласка, випери мою білизну».
І приведи лише оту до себе в двір! —
    Послухав Син пораду Батька — дорогу, кмітливу
    І попросив спочатку він вродливу,
А та скривилася, як ніби після незвичайних мук,
І мовила:
— Хіба немає в тебе рук? —
Сучасна відказала женихові:
— Навіщо ту білизну прати?
Її щораз ми будем викидати,
А купувать мені й тобі шикарні гарнітури, тільки не шовкові. —
А симпатична миттю зрозуміла,
Що прать білизну — це і є просте жіноче діло.
    Й назавтра чемно, тихо, ніжно
    Дала йому білизну чисту, білосніжну!
     «А чи послухав батькової ради Син?» —
        Читач спитає не один,
        І відповість неждано Шабатин:
            — Усім на диво,
    Він вибрав лялечку вродливу!
    А все життя, хоч це і не етично,
    В уяві бачив ... симпатичну!