В’яз біля болота

Росте біля болота В’яз.
    Не раз
До нього в душу ліз, немов гадюка, сум,
Бо чув тут лише жаб’яче: кум, кум...
    Невпинно мчать літа,
А жоден птах сюди не заліта,
Піснями ніжними його не звеселяє...
От якось В’яз у Вітра і питає:
— Скажи-но, друже, що це за біда:
На вітті в мене — жодного гнізда!
Привілля тільки мошкарі —
І на листках, і на корі
Від ранку і до вечора гуляє,
Мене лиш жаба кумом називає...
    Я ж не якась дрібнота!..
— Це так... — Вітрець відповіда, —
Тебе не кине ця біда,
Бо ти погані соки тягнеш Із болота!

* * *

Дарую байку цю сусідові Андрону,
Що слухає і вірить брехням з-за кордону.