Лектор цілих дві години, Як одну хвилинку, Розглагольствував на тему: «Бережімо жінку». Треба, каже, її тонко Душу розуміти, На руках її носити, Дарувати квіти. А увечері із нею Мріять над рікою... Чи, можливо, хтось не згоден З думкою такою? — Та чого там, я вже згоден, — Крикнув хтось із зали. — Буду все отак робити, Як ви тут казали: І кохати, й милувати, Й мріяти із нею. Тож мерщій мене знайомте З жінкою своєю!
