Вовчі сльози

Вівцю поцупив Вовк з кошари (ніжне м’ясо!).
Наївсь од пуза, облизався ласо
Й знічев’я на трибуну зліз — на пень.
Він теревенив майже цілий день,
Що десь порушують права Овець
(А він за них, чи бачите, борець),
Що треба не жаліти сил своїх
І «захищати», «визволяти» їх.
— Я їх люблю! — зашморгав носом Вовк,
Пустив сльозу і, схлипнувши, замовк,
Бо темний вечір наступив тим часом,
І можна було йти в кошару знов — за м’ясом.

. . . . . . . . . . . .

Знайомі є тут деякі моменти:
Так діють деякі прем’єри й президенти,
Та не кошара — світ, не вівці — люди:
Нехай хоч виє Вовк, а по його — не буде!