У курені всі міцно спали. І раптом — гряк!!! — аж пил сторчма. — Та це штани мої упали, — Всіх заспокоює Кузьма. — Я думав, що ядро влетіло! — Або гроза! — курінь загув. — Кузьма, чого ж так загриміло? — Бо теє... я в тих штанях був.
