Десь їздив наш Онисько цілий рік (Не радий був відрядженню такому). Та ось вернувсь, нарешті, чоловік — Вірніш, на крилах прилетів додому. Зустріла жінка гаряче його. Він до дітей — і став жовтішим воску: — Цього я пам’ятаю і цього, А хто ж ото в колисці смокче соску? — Де? — жінка розгубилася на мить, А потім заспокоїла Ониська: — Чи чуєш, чоловіче, хай лежить, Бо все одно ж валяється колиска!
