На світ потрапивши із цеху випадково,
Обурювалось Дзеркало криве:
— Паноптикум скажених, чесне слово!
Куди не глянь — всі люди тут сливе
Якісь носаті,
череваті чи цибаті,
Будинки —
перекошені, горбаті,
Машини — сплюснуті, дерева — теж...
Усе таке потворне, що помреш!
. . . . . . . . . . . . .
Гм, дехто в гості із-за океану
До нас чи прилетить, чи припливе,
І все йому не так, усе — погано.
Чи ж винні ми, що дзеркало криве?..
