Ідеальна парочка

Яка то, боже, парочка була! 
Він — Аполлон, вона — вважай, Венера. 
Таким життя солодке, як халва. 
Їм справжній рай — курінь а чи печера. 

Він не гуляв, не відав цигарок, 
Ні разу не нагримав на дружину. 
На інших він не задивлявсь жінок, 
А пив лиш молоко, і то — козине. 

Вона ж його кохала одного 
І більш нікого не хотіла знати. 
Була за нього ладна і в огонь, 
Хоч не приніс ні разу він зарплати. 

Байдужа до нарядів і кольє, 
Брів не щипала, вії не ліпила. 
Не бігала в крамниці й ательє 
І навіть перукарень не любила. 

Воістину, жили — як голуби: 
Удвох були від рання і до рання, 
Удвох вони ходили по гриби, 
Удвох — на риболовлю й полювання. 

Не заздрили ніколи за весь вік, 
Не мріяли про гарнітури спальні. 
Коротше кажучи, дружина й чоловік 
Не те що там зразкові — ідеальні! 

Не знали, що таке скандал, гризня, 
Розлучення або сімейна драма... 
Гадаєте, це вигадка, брехня? 
Я ж вам кажу про Єву і Адама!