Гачок із золота

Зустріла Верховодочка Бичка:
— Гай-гай, як схуд! Ти тонший сірничка!
Лиш голова, та плавники, та хвіст.
Тобі ще не набрид цей піст?
Не осточортіла пісна житуха ця?
Невже ж то не кортить тобі м’ясця?
Удар об землю горем!
Подейкують, за морем —
Тут і плисти всього лиш день чи два —
Лахва!
Висять там скрізь і всюди черв’ячки —
Поблискують боки.
Біленькі є, і жовті, і червоні.
Живі є, і підсмажені, й солоні.
Який захочеш — вибирай,
Смакуй уволю. Чим, скажи, не рай?

Покинувши свій край,
І рідний берег, і гніздо, і діточок,
Чкурнув за море наш Бичок.
І що ж? Ні, Верховодка не збрехала —
Тут є чимало м’яса й сала.
А ось і довгожданий черв’ячок.
Вхопив його Бичок,
А там — гачок!
Сердега круть, сердега верть —
«Невже це смерть?»
Він смик, він сіп —
І полетів у юшечку, в окріп...

. . . . . . . . .

Ет, що Бичок!
Чудово знаєм ми,
Як потрапляли на гачок Соми
(Гачок із золота в заморського рибалки),
Але нам ні сомів, ані бичків таких не жалко!