«Бутильок»

І попросив Ілько Щербатий слова
(Була якась нарада профспілкова).
Трибуну осідлав: — Товариші,
Сказати мушу прямо, від душі
Це оптимістам деяким у піку:
Не бачить комунізму нам довіку,
Допоки будуть жити серед нас
Такі, як ось Тридуля Опанас.
О, як засовавсь! Гляньте, червоніє!
Куди хилю я — певне, розуміє!

Що, совість мучить? Це й не дивина!
Приходив ти до нас купить вина?
Приходив! Та тут мова не про гроші —
Якраз ти гроші заплатив хороші —
Ні, я про совість. Адже те вино
Уже напевно випите давно,
Уже забув ти його запах навіть,
І з ким хлебтав — мене це не цікавить,
Проте дозволь спитать тебе, милок,
А де ж наш трилітровий бутильок?
Зажав його, товаришу Тридуля?
Це ж не якась там ваза чи каструля,
Це — бутильок, товариш Опанас,
В хазяйстві він потрібен повсякчас.
А ти собі чужий привласнив посуд
І — нічичирк. Ганьба такому й осуд!
Отож, прошу я збори дати строк,
Коли мені він верне бутильок!