Пожартував

На роботі в Гаврила Бамбули
Дозволялося лише хвалить —
Боронь боже, щоб ви ризикнули
Щось критичне об нім говорить.

Час прийшов — демократія всюди:
У Гаврила на зміни ці — нюх...
Виклика прибиральницю Люду:
«Ти на зборах полай мене вслух...
Ну, вкажи на якісь мої вади,
За ганчірку чи швабру полай,
А в кінці вже звернись до громади:
«Та без нього всім кришка— і край...»

Ось і збори. Гаврило зухвало
(Спланував уже кожного крок):
«Щось, я бачу, в нас критики мало... —
И поглядає на Люду в куток. —
Це ж тепер уже сила за вами,
Тут хазяїн тепер — колектив,
Ми утверджуєм принцип... той самий...
Демократію — я ж вас учив...»

«А-а, так-так! — Прибиральниця встала
І в президію кида, мов грім:
— Я із тебе зніму покривало,
Покажу твої вади усім...
Подивіться на цього Гаврила!
У президії всівсь... керівник...
Хто ж не зна, що ця гемонська сила
Завела нашу фірму в тупик?!

Вчора я цілий вечір мочила
І крутила ганчірку в руках,
Як зайшла до вас фіфочка мила,
Коли всі вже пішли по домах.

Вашій жінці прийшлося збрехати,
Що поїхали ви у райком...
(Червонів, набурмосившись, «тато» —
Це ж накликав на себе погром!)

Кабінет почали прибирати —
Кілька пляшок «зірчаних» знайшлось
(Аж змокрів бідолашненький «тато»...)
І в корзині... замотане щось.

В дверях швабру мою ви зламали.
Не допрошусь у вас ганчірок,
Є ще вади у вас, і немало...
Та вперед нам без вас — ні на крок!»

Якщо є десь такі ще Гаврили,
Мусять добре вони пам’ятать,
Що тепер ризиковане діло —
В демократію в піжмурки грать.