Заспокоїв

— Чом ви сльози ллєте, мамо? —
Син питає неньку.
— Бо тобі вже двадцять років,
А ти як маленький.
Хоч й здоровий — не берешся
Й за холодну воду.
Наче ти з чужого краю,
Не з нашого роду.
— Та не плачте ви, матусю,
Бо що скажуть люди.
Ось я скоро оженюся
І поміч вам буде!