Розповім я, друзі, вам про свою біду: Я дівчину полюбив гарну, молоду. Певен я, що цілий світ з краю в край пройдеш, А такої, як вона, зроду не знайдеш. Люди кажуть, що й мені нічого тужить, Та у неї щось до мене серце не лежить. А чому, я знаю сам, справа он яка: Ясна зіронька моя любить моряка. Пише він їй все листи, шле привіт морський, І до того ж хлопець він славний, бойовий… Думав я танкістом стать — мужній то народ, А тепер і я піду теж служить у флот.