Гриць приніс букет матусі. — Квіти — це життя окраса. Де ж ти їх узяв, синочку? — А у діда, у Панаса… — Ну а він про це хоч знає? — Знов питає сина мати. — Як не знати, — гнавсь за мною, Та не зміг мене догнати!
