Північ всі годинники відбили, Коли він з побачення вернувсь. Ми вікно тихесенько відкрили — Щоб швейцар суворий не проснувсь... Все гаразд. Тож ляжем спати, може? Він про неї все говорить нам: — Знаєте, яка вона хороша — Все, що є, за неї я віддам!.. Я мовчав. А в серці нила рана, Що тобою завдана давно: Ну коли ж від тебе я, кохана, Повернусь, як він, — через вікно?..
