Жінка стіл заставила гоже, А він сидить, їсти не може, На страви припасені погляда: — Не можу їсти, — каже, — біда... Не можу їсти, і не проси, Ні редьки з медом, ні ковбаси. Нема охоти до щуки навіть, Ба, і яєчня чомусь не вабить. Не в силі з’їсти жодної шкварки, Бо... до сніданку немає чарки! А треба, треба хоча б сто грам... Дай похмелитись, жінко!.. — Не дам!..
