Ранок одеський. Возів цілий ряд. Батько й синок продать виноград. Батько — то грона, то гирі кладе. Син, помічник його, — касу веде: Гроші приймає, щоб їх берегти, Здачу дає — із п’яти, з десяти! Батько торгує завзято, аж взмок. Чує — гука йому з воза синок: — Годі вам, тато, уже торгувать! Годі, бо здачу вже нічим давать! — Як же це так! — тата кинуло в гнів. — Ти ж в кожнім класі два роки сидів!
