На Зуби скаржився Язик: — Зачинений сиджу весь вік, А мудрецем напевне був би, Якби не мракобіси Зуби. — Хіба ти, телепню, забув: Нас не було, а ти вже був, — Сказали Зуби, — В тім біда вся, Що ти без нас лиш теліпався, А мудрістю не відзначався. Тепер, як мовиш слово цінне, Ми допоможем неодмінно, Коли ж почнеш дурне плескати, Прикусимо — і марш до хати.
