Сіркова пам’ять

Отецько Бур’ян забув (якщо не бреше)
І рідну мову, і своє сільце.
Немов пан Возний, так і чеше,
Як каже він, «на чистом язицє».
Легкого хліба не знайшов у місті,
Бо дурні не в пошані й там.
— Рішив к старухє, — каже, — возвратиться
І помогти здєсь трохи вам, —
Йдемо із ним, а він мене й питає:
— Гдє ж мать живйоть? Іти ще даліко? —
Аж тут — собака з двору вилітає.
Отецько злякавсь: — Ти що, не взнав, Сірко?
— Не бійсь, — кажу, — він, бач, хвостом виляє.
Хоч цілий рік удома ти не був,
Тебе собака добре пам’ятає —
Сірко за рік нічого не забув.