Фантазія на тему...

Бувають же в світі такі чудеса,
Що камінь обвітрений ріже коса!
...У нашій конторі, мов скеля, стояв
Несхитно ведучого відділу зав.
Мінялись начальники, зами в конторі,
Та спритний служака був завжди в фаворі.
Хоч з неба зірок цей діяч не знімав,
Подяк мав багато і премії мав.
У чому ж причина? Який тут секрет?
У хитрого зава що слово — то мед.
Він «шефа» вітає: — Пошана моя! —
У зама питає: — Як дітки, сім’я? —
Листівку до свята пошле, не мине,
Бажає здоров’я начальству, як чхне.
Щодня в підлабузника клопотів тьма,
Лише для роботи й хвилинки нема.
Та ось як начальника вгору забрали,
А нам замість нього нового прислали,
Хитнулась під завом утоптана твердь,
І він розгубився: хоч круть, а хоч верть...
Вклонився низенько — «шеф» дивиться косо,
Як він аж підлоги торкається носом.
Хотів раз пальто в гардеробній подати —
«Я сам не каліка», — сказав грубувато.
На зборах почав вихваляти «самого»,
А він аж поблід, кинув репліку строго:
— Хіба ми на поминках? Я протестую!
Покійників тільки отак атестують. —
...Начальник за службу оцю гнучкоспинну
На кожному кроці знаходив причину
То для попередження, то для догани.
І все це скінчилось для зава погано:
Пішов він з контори, з нагрітого місця,
Із записом мало приємним в трудкнижці.
І скільки не скаржився, діючи спритно, —
Упертий начальник стояв непохитно.
І навіть дзвіночки не допомогли
Від «шефів» колишніх, що вгору пішли.

Неправдоподібно? Не вірте. Будь ласка.
Та знайте: із гиддю воює і казка.