Катерина не винна

Сповідає піп Гаврило
Стару Катерину:
— Відчуваєш перед богом
Ти свою провину?
— Каюсь, отче, позавчора
Глечика розбила
І промовила при цьому:
«Тьху, нечиста сила!»
А учора свого діда
За півпуда сала,
Що продав кумі за безцінь,
Чортом обізвала.
— О, ні, Катре, гріх твій тяжчий, —
Піп говорить строго, —
Не дотримуєшся ревно
Ти посту святого.
Хочеш, грішнице, горіти
В огненній геєні?..
— Та це, батюшко, напевно,
Якісь теревені.
Присягаюсь архангелом
І господом богом.
Що вже тиждень в рот не клала
Нічого м’ясного.
— Не божися, Катре, всує,
Не дури мене ти.
Сам я бачив, як ти брала
В їдальні котлети.
— А в якій, скажіть, їдальні?
— У тій, що на розі...
— Щоб вас, батюшко, вбрикнула
Курка на дорозі!
Знайте ви, що в тій їдальні
Куховарки здібні
Подають на стіл котлети
Не м’ясні, а хлібні!