Спохватились троє друзів — Леонід, Іван, Гордій: Скарги шлють по всій окрузі, — Йдуть утрьох в останній бій. Вимагають відновити Їм колгосп і все як є... Ми для нього рідні діти! Все тут наше, все своє! — За колгосп немає краще! — Тричі хреститься Гордій, — Йти у фермери — нізащо! В кого ж крастиму тоді? — Нам реформ уже доволі! — Із похмілля Леонід — Я один — не воїн в полі! З ким же питиму в обід? — Я колгосп свій поважаю! В груди б’є себе Іван, — Я за всіх — відпочиваю, Всі за мене — роблять план. Нам колгосп, як мама й тато, Сироти без нього ми. А приватна власність клята — Гірше каторги й тюрми. Сльози ллють колгоспні діти... Треба ж їм допомогти — Як не в нас, то десь у світі, Хоч один колгосп знайти.