Вже стільки літ одне і те ж, Адреси ті ж, знайомі гасла: «Як не посієш — не збереш», «Без молока — немає масла». Говорять, пишуть — ті ж чини, Лиш трохи прізвища відмінні. І жодного — хто б з борозни, Як не було — нема і нині. Тому ціна розмові — гріш. Слова товкли, як в ступі воду: Про все в цілому, як скоріш, І... на фуршетик, на природу. Отам вже душу відвели: Тости, цілунки і поради, Селу в любові всі клялись... Жаль... до наступної наради.