Зайвий клопіт

Молодик Гаврило Хам
Десь лизнув сивухи
І — пішов!
І — покотив! —
Просто в’януть вуха.
Йде він, спотикається
І всмак матюкається...

— Тіпун тобі на язик! —
Бабуся заохала. —
Молоко ще на губах
Досі не обсохло,
А воно!..

Жінки з дітьми
До паркану туляться.
Лихослову ж хоч би що —
Замала і вулиця!..

Раптом Хамові навстріч
Йде Антон Синиця —
Гиревик, силач, борець,
Любо подивиться!

Стали серед вулиці.
Хам від ляку щулиться,
Кулаки ховає,
Гика винувато,
Нишком прикидає,
Куди утікати...

Але що це?
На Гаврила
Антон покосився
І дорогою йому
Раптом поступився...

І полегшено зітхнув
Телепень Гаврило:
— Ти, старий, у дошку свій,
Т-таку т-твою в рило!..
Давай чмокну...

* * *

Молодик
Хай іде проспиться,
Ми ж докинем кілька слів
Силачу Синиці.
Ви, шановний, вдаєте,
Що отак на краще:
Не чіпаймо,
Обійдім,
Що нам те ледащо!
Зайвий клопіт!
Зачепи —
Буде грому й гаму!..
А байдужість отака —
Перший спільник Хама!..