Кость Михеїв

Спільними зусиллями

Тільки чарочку хильне
Саливон Болячка,
Так відразу й почина
Про синів балачку,
І годину й дві гуде,
Як в порожню бочку:
— П’ять синів,
Як п’ять орлів!
Рідних п’ять синочків!
Кожен — в мене!
Кров моя!
Мої голуб’ята!
Я їх в білий світ пустив,
Я їм рідний тато!
Не якийсь там пустоцвіт,
А в соку мужчина...

— Ну, дітей пустити в світ —
Мало, — хтось докинув. —
Треба виховати їх!..
— Знаю!
Неодмінно
Я і п’ять моїх дружин
Виростимо зміну!..