Не зійшлись характерами

Присягався Опанас
Галі під вербою:
— Смерть одна розлучить нас,
Серденько, з тобою!
Покохай мене, лишень,
Не зважай ні на що.
Знаю, чуєш день у день:
Опанас — ледащо!
Працювати я не звик,
Правду кажуть люди,
Однак добрий чоловік
З мене, Галю, буде!
Сили в мене — ого-то!
Обніму — зомлієш!
Я до серденька твого
Ключ знайти зумію.
А мені трудитись — ох! —
Ну, яка ж потреба!
Заробітку на п’ятьох
Вистачить у тебе.
Заспівати ж чи заграть
Пісню, яка в моді, —
Це я враз. А працювать —
От не звик та й годі!..

Каже Галя:
— В добрий час!
Не мели дурниці.
Та було б кохання в нас,
Інше все — дрібниці:
Я із тебе виб’ю лінь,
Вір моєму слову!
Отож сватайсь і покинь
Всі оті розмови...

В ніч від Галі Опанас
Брів непевним кроком:
— Д-да... Не склеїлось у нас,
От біда, морока!..
Що вже дівчина — краса,
І талан, і вдача,
Та — характер ні к бісам,
Не зійтись нам, бачу!..