Василь Мартинов

Владолюбець

О, як він любить владу! Хоч малу,
Щоб хоч один підлеглий був у нього,
Запобігав, співав йому хвалу
І в нього вірив так, як дехто в бога.
Та склалась доля в нього нелегка,
Пов’язана з постійним дискомфортом,
Бо сам підлеглий. І керівника
Не богом називає він, а чортом.