Бережу нерви

На підступах до повного трамвая,
В лікарні, магазині, ательє —
Усюди нерви я оберігаю,
Аби життя продовжити своє.
Коли з трамвая виштовхають в груди,
Не буду я вживать лайливих фраз,
А вимовлю: «Пробачте, добрі люди,
Що теж оце штовхався серед вас...»
І хоч мене нікому не почути,
Проте я зможу подумки сказать:
«Культурними в трамваях треба бути!
У цьому приклад варто з мене брать...»
Коли невропатолог підозріло
В моїх очах шукає щось не те,
Я стримую себе, всміхаюсь мило
І пам’ятаю правило святе:
«Розумним будь, щоб в дурні не пошили...»
Невропатолог скаже: «Все гаразд...»
...Коли у магазині обдурили
(Хай, може, навіть у десятий раз),
Я ледве вже в руках себе тримаю,
Всміхаюсь продавцеві у лице.
За те, що обдурили, проявляю
Культуру. Красно дякую за це.
Додому повертаюсь геть розбитий,
Зате культурний. Можу заявить:
— Із мене, діти, тільки з мене, діти,
Для себе приклад у житті беріть!
...Учора в ательє костюм вручили,
В якому я опудало немов.
Стою, тремчу, вже покидають сили.
— Спасибі за увагу і любов... —
Ледь шепочу звичайним бракоробам,
Бо знаю: треба нерви берегти.
І бережу!
Однак якась хвороба
Вже їсть мене. Де лік якийсь знайти?