Кіндрат і атестат

Не рік, не два тягнув хвости
У школі наш Кіндрат
І все ж таки досяг мети —
Одержав атестат.
«Тримайтесь, — дума, — інститути!
П’ять літ осталось дотягнути —
І в мене буде вже диплом».
І, попрощавшись із селом,
Кіндрат подався до столиці,
Але у двійки й одиниці
Під час екзаменів загруз,
І, зрозуміло, що у вуз
Не прийняли Кіндрата —
Бо знань у нього небагато.
З тих пір сидить Кіндрат у хаті
Або в садочку десь у тіні
Й таким зробивсь, що не впізнати,
Розм’як, розпух од ліні.
Жнива в колгоспі; день у день
У полі мама з татом,
А він сидить... Сидить, мов пень,
Прикрившись атестатом.
Почнуть же люди дорікати —
Відразу ледар закричить:
«Мене, ученого Кіндрата,
Не вам, неграмотним, учить!..
Ви ж темнота!.. І взагалі —
Без атестатів!!!»

* * *
Скажіть, у вашому селі
Нема таких Кіндратів?