Гірка правда

До інституту їхав ЗІМ,
В якім
Сидів поважний Корольок,
А поруч з ним —
Його синок.
Через хвилину
Разом з сином
Вони були вже в кабінеті.
Навколо глянувши байдуже,
Промовив Корольок директору Сичу:
«Послухай, друже!
Тобі усе тут по плечу —
Допоможи моєму Петі.
Закінчив школу хлопець без медалі,
Але талант!.. І видно, що надалі
Великий успіх буде мати,
Бо весь удався в тата.
Так ти, будь ласка, там того...
Щоб поза конкурсом його.
А я — мою ти добре знаєш вдачу —
Колись сторицею віддячу». —
«Та я тобі, та я для тебе...
Зроблю усе, що треба.
Якщо комісія почне протестувати,
То вільним слухачем або у кандидати
Я зможу сина влаштувати,
І можеш сміливо вважати,
Що він уже студент».
І в цей момент
Радіє син:
«У тата чин,
Авторитет,
Захочу, то влаштує в університеті..»
І Корольків синок не вчиться, байдикує,
Адже для нього конкурс не існує,
Бо він начальства кров і плоть...

* * *
Гірка це правда! Очі коле!!
Та я б хотів, щоб більш ніколи
Очей такою правдою нікому не колоть.