Зозуля-«оброблювач»

Рябій Зозулі не везло ніяк:
    Змінила тисячу гілляк —
    Сідала нижче й вище,
Пила жовтки, клювала мак,
А все, як треба, не засвище.
    — Хіба це спів?.. — говорять слухачі. —
    Послухаєш удень — жахаєшся вночі. —
Отак би і тяглося дотепер,
Та враз рябій на думку спало:
    — Ку-ку! Казали — Жайворон помер
    За чим же діло стало?..
    Тепер і в мене закипить!
    Хіба таких я натворю ще див!.. —
І вмить
(Відкіль взялась і сила!)
Пісні, що Жайворон за вік створив,
За три дні...
        «Обробила».
    ...І ось у полі на межі
    То наче скло деруть ножі,
    То раптом гримнуть дикі гуки,
    Хрипіння, куки,
    То вчується, що пес завив —
    Хоч вуха затуляй від муки,
    Хоч падай мертвим в ту хвилину,
    Як пісню жайворяну
    Затягнуть на зозулячий мотив.
Зозулі ж що?..
    Зозуля стала величава —
Плювать не дасть собі у очі:
Велика справа жайворина слава —
Примазалась й потрапила в «співочі».

. . . . . . . . . . . . . . . .

Коли свого таланту як у пробці —
Не більше його і в «обробці».