Віктор Лагоза

Заячі п’яти

З народного

Усівшись на дубовім пні,
Базікав Заєць у торішнім бур’яні:
— Я чув, що дехто ноги вихваляє.
Який це примітив, яка ж бо простота!
Звичайно, в кого смілості немає,
Отой у ноги вироста.
А в кого смілості доволі,
Тому й без ніг...

Та раптом на сусіднім полі
Ледь чутно рипнув сніг,
І Заєць язикатий
Наліг на п’яти.

— Куди ж бо ти? Тобі ж на ноги — псі!
Бо ти найперший в нас сміливець.
— Це так... Це визнають усі...
Лише не знать, чи визнає оте мисливець...