Запобігливий Борсук

Хоч справу на хвилину мав,
Неділі зо три в Борсука в прийомній
Пороги Заєць оббивав:
    То збори, то нарада, як на гріх, сьогодні,
    То в Борсука часу нема,
    То, бач, Борсук втомився і дріма...
Вже Заєць ледве тягне ноги,
Вже й лапою на справу неборак махнув:
    — Високі в Борсука пороги!.. —
Аж тут Борсук його гукнув,
За двері вийшов (от дива!),
Перепросив разів зо два,
Всадив у крісло і завів:
    — Як жінка?.. Чи великі дітки?..
    Чи добре Заєць літечко провів?..
    Яке здоров’ячко у Заячої тітки?.. —
А потім і за справу взявся,
Картав, що той в прийомній довго огинався:
    — Для вас завжди відкриті двері.
    Вам що?.. Капусти?.. Пуд?..
    Пусте! Для вас даю аж два центнери —
    Боюсь, щоб ви, хе-хе, не схуд! —
І миттю справі давши хід,
Він Зайця запросив до себе на обід.
    І що за дивина?!
    Чим міг наш Заєць Борсука приворожити?
Дійшли чутки, що референтом до Слона
    Зайчиська мали запросити.

. . . . . . . . . . . . . . . .

Коли чинуша мед точити почина,
    То вірте:
        не для вас, а для Слона.