З натури... крізь вікно

Рішив Панас на промислову тему
    Велику написать поему.
І ось, деньок провівши на заводі,
Замкнув він двері на замок
Й пером скрипить, аж чуб намок.
            Біда та й годі!
А так як мав достатнє він уміння,
То передав картину досить вірно:
Гудки гудуть в строфі покірно,
І мов живе заліза гримотіння,
У небо синє труби піднялись,
Вогонь від зварки блись та блись!
І сонце сходить все на Сході...
Ну, словом, все в поемі точно до дрібниці —
    Паси, троси, колеса й спиці,
І марка сталі, й розмір електродів.
        Та інше лихо —
        Люди однолиці:
    Одарка схожа на Трохима,
        Микита і Микола —
        Вилитий Степан,
Закохані балакають лише про план.
        Чому ж отак воно?..
Писав Панас поему за закритими дверима
            З натури...
            Крізь вікно.

    Чувати довелось в народі
    І передать пораду мушу:
    Коли буваєш на заводі,
    Не тільки сталь вбачай,
    А й людську душу.