Впливова вигадка

Щоб мать сухими ніжки й хвостик,
Громада лісова робила мостик.
Звичайно, кожен має завдання:
Слабке — мале, велике — дуже,
Один скребе, а другий — струже,
Четвертий з третім береги рівня,
    Цей тягне глиці
    Із ялиці,
А той он крутить верчик із лози...
Працюють всі — від Зайця до Кози,
    Самці і, вибачте, самиці.
    — А де ж бо пакільцї?.. —
Гукає хтось на тому березі, в кінці.
    — Спитай Ведмедя — він їх теше.
        — А будуть в строк?..
— Коли Ведмідь узявся, то не збреше.
І справді, навпростець, через ярок
        Невдовзі, незабаром,
Увесь облитий потом, ніби даром,
    Ведмідь вилазить на місток.
— Приніс!.. — і плюхає у воду
До блиску сяйного обтесану колоду.
    Отетеріли звіри на момент,
А потім ліс здригнув від вигуків і гаму:
— Збрехав Ведмідь!.. Не той асортимент!..
Потрібна тища пакільців по кілограму...
    Такого сраму ще не бачено ніде!..
    — Я ж перевиконав програму!.. —
        Ведмідь ображено гуде.
        — По чому?.. Де?..
    — Мені сказали тонну обтесати —
    Я ж обтесав відразу півтори.
        — А порубати?..
    — Навіщо час даремно марнувати?..
    Та і зручніш колодою котити із гори...

* * *
    Давним-давно вже в дії мостик,
    У всіх сухі і ніжки, й хвостик.
Лише Ведмедя не пускає лісовий загал
        Ступить по ньому й кроку:
— Обходь, обходь у брід із того боку,
Щоб не кортіло підмінять асортимент на вал!
    А що ж, впливова вигадка, нівроку,
    А надто у холодну пору року.