Рябко і Щенята

На задні лапи всівшись серед двору,
Понаставлявши вуха сторчака,
Задерши писки вгору,
Малі Щенята слухали Рябка.

А той аж в’ється,
Аж очі заплюща —
Ось він з Вовками б’ється,
Ось Тигра тягне з-за куща.

— А ви питаєте, відкіль у мене рани, —
Нарешті він на груди морду нахилив. —
Оця тому, що в людські сани
Розбійника-Ведмедя не пустив.

А там, на спині, —
Коли у битві, а не в грі
Пройшлися по мені Левині
Могутні пазурі.

— А мама інше каже:
Що то ціпком вас гнали в дерезу, —
Не стрималось одне Щенятко враже, —
Як ви на кухні вкрали ковбасу.