Аби не лаяли Слони

— Розмов, напевно, досить —
Стовпи сюди тягати буде Віл,
Осел же хай назад негайно їх відвозить, —
Ведмідь оперся лапою об стіл.

— Не бачу щось у тому я резону:
Возить туди-сюди — пусті діла.
Хіба що для фасону, —
Було, Лисиця почала.
— Нащо мені твої резони! —
Розсердився Ведмідь. —
Крім них на світі специфічні є закони,
І їх потрібно розуміть.
Що любить Слон, який до нас прибуде?
Щоб діло аж гуло.
Отак у нас і буде —
Наш Віл своє не осоромить ремесло.
Але той Слон місцевість любить чисту.
Та боже мій — люби!
Ослу не треба позичати хисту —
Аж у яру оті опиняться стовпи.
Отож у голові потрібно дещо мати, —
Ведмідь підтяг штани, —
А нам чи зводить, чи ламати —
Аби не лаяли Слони.