Живий курилка!

Він серед нас живе, цей тип,
Він вам знайомий здавна:
Смолою шевською прилип
І розкошує славно!
Зайняв позицію ясну:
Запевнить! Обіцяти!
Тож напускає туману,
Клянеться вже вдвадцяте:
— На вищий якісно щабель
Я підніму роботу!! —
Набридлий спів, знайома трель
Вже виклика нудоту.

    В руладах тих звивається,
    У гнучкості вправляється
    «На п’ять» підвішений язик
    Із року в рік,
    Із року в рік!

Перебудовчі йдуть роки,
І він товче, як в ступі:
— Перебудовуюсь таки!
Піднявсь на вищий ступінь!!

Хоч воза явно тягне вниз
Цей бадьорун-базіка,
Дивись, на Дошку шани вліз, —
Інерція велика!

    А треба — затамується,
    Ловкенько пристосується, —
    До цього вишколу він звик
    Із року в рік,
    Із року в рік.

Пусті слова він видува,
Як ті бульки із мила,
А там — хоч не рости трава!
Як кіт наплакав — діла.

На «об’єктивні» ж зверне все,
Звихрить слова-полову.
Ні, ні, він задніх не пасе:
Глянь — на коні він знову!

І знов себе у груди б’є,
Пливуть слова потоком:
— Ось вам запевнення моє:
Широким рушу кроком!!

    Весь час заприсягається,
    Клятьбами розсипається,
    Все гелготить, як той індик,
    Із року в рік,
    Із року в рік...

Бодай би він уже охрип,
Ходячий цей
         Стереотип!