«Имеет место»

Ганебний брак
в нас викликає лють,
ми скаржимось у пресу, в трест.
А з тресту
(бува, і не вникаючи у суть)
нам пишуть —
незворушно визнають:
«Имеет место».

Лікарню припинили будувать,
бо вчасно не доставили азбесту.
Суміжники ж —
ото-то благодать! —
навчилися безжурно визнавать:
«Имеет место».

Надовго запізнились поїзди
з Баку, з Уфи,
з Дніпропетровська, з Бреста.
Знов графіки летять під всі чорти...
Киває міністерство з висоти:
«Имеет место».

Вселяється зятьок у новий дім,
просунутий без черги
важним тестем.
На критику ж відповідають всім,
наводячи на беззаконня грим:
«Имеет место».

Для вступу в школу вашого синка
характеристику із дитсадка
подати вимагають за реєстром!
На скарги ж —
бюрократова рука
відписує так легко, з кондачка:
«Имеет место».

На м’ясокомбінаті в нас — біда:
хоч несунів
одкритим криєм текстом, —
продовжується давня чехарда.
Дирекція ж —
спокійно спогляда:
«Имеет место...»

Відписки, бездіяльна метушня,
байдужість,
незворушне визнання
того,
що заслуговує протесту,
що треба корчувати нам до пня, —
у багатьох місцях
до цього дня
«Имеет место».