Валентин Лагода

І замужем і вдома

До зарізу він потрібен —
Не піймаєте ж ніяк:
І на службі є він ніби,
І нема його однак.

Телефоном ви до нього
І не думайте дзвонить,
Бо не вийде в вас нічого, —
Знайте це заздалегідь!

Секретарка виручає,
Хоч заплуталась сама:
До обіду: «Ще немає!»,
По обіді: «Вже нема!»

Варіанти є й новіші,
Що вражають вас, як ніж:
— Він недавно тільки вийшов,
Що ж ви думали раніш?!

А буває, що ізрання
У буфеті пиво п’є,
І тоді луна в мембрані:
— Він десь тут, бо шапка є!..

Шапка є, а сам снує
По буфетах,
Кабінетах
І — ні меле ні кує...

Він дратує нас, як нежить,
Бо від нього щось залежить
Бо такий — у мене, в вас,
У держави — краде час.

Може, в себе й не буває —
По крамницях десь гасає,
Може, й шапка є на ньому,
Крім тієї, що на папці...

Вже він нам набив оскому.
Чи не час його....
                  по шапці!
Джерело:
В.Н. Лагода. Спасибі за увагу. — К.: «Радянський письменник», 1976. — 96 с.