Хамелеон

Такого гудити не смій —
Нема, здається, рації:
Відреаговує мерщій
Геть на усі новації.

Поглянеш — перебудувавсь!
Взяв курс новий одразу,
І склалось враження у вас:
Він діє в дусі часу!

— Орієнтацію на вал, —
Клянеться, — вирву з коренем! —
Та горезвісний всім аврал
Він назива «прискоренням».

Ростить він груші на вербі,
У звітах же — виблискує!
Впровадив «Тиждень боротьби
З усякими приписками»!

В приймальні, глянь, придумав шеф:
На стінах і на столиках
Сіяють вензелі «ЛФ» —
Промовиста символіка,
Що «людський фактор» означа
У цього неоловкача.
Він тішиться: «Їй-богу,
Іду я з часом в ногу!»

Куди й поділась в ньому чвань —
Перемінилась звичка:
Від чемності і співчувань
Ви танете, як свічка. 

Та з кабінету вийшли ви
Запевненим, зігрітим,
А в нього тут же з голови
Вас видуло, як вітром...

В Палац культури мимохідь
Забіг він: — Безпорадність!
Самі створіть і розучіть
Кантату «Геть парадність!»

Хоч страх бере його щодня,
Дружину дома запевня:
— Ти не хвилюйся, мила,
Пристосувавсь я вміло! —
І натяка прозоро:
Це все минеться скоро!..

Прогрес, ідеї, якість —
Йому в душі немилі, —
«Утриматись би якось
На цій високій хвилі!»