Бабуся напрокат

З листа

«...Дорога моя сусідко,
Хоч минає вже зима,
Я в село вернусь не швидко, —
Управляйся там сама!

Вибачай мені, Петрівно,
Що затримуюсь. Однак
Я тут стала так потрібна,
Що не вирватись ніяк.

Вдольнила спершу Віру.
Як племінниця моя
Увійшлла в нову квартиру,
Зразу ж виписалась я.

Та вернутися додому
Так мені й не довелось,
Бо квартиру внучці Томі
Мали дати теж ось-ось,

Тож сімейство терміново
Треба збільшити було, —
Прописала в себе й знову
Не пустила у село.

Пробивалась, мов крізь нетрі,
Через паспортні столи,
Та зате квадратні метри
І на мене їй дали.

А тепер я в дядька Гната:
Хоч і дальній родич мій,
Щоб одержать три кімнати,
Прописав мене мерщій.

Ще на черзі на квартиру
І двоюрідний мій брат,
Теж просив мене допіру.
Словом, я тут — напрокат!

Отаке мені з ріднею!
Стала всім потрібна вкрай.
Тож за хатою моєю,
За котом і за свинею
Ще з півроку наглядай!»