Заможність

Голова райвиконкому
Проїжджав село Кути.
Раптом бачить: біля дому
Бабу дід почав товкти.
Кулаками в плечі гріє,
Тільки — брязь, та тільки — блись.
Тут начальник: «Як він сміє!»
Й до шофера: «Зупинись!»
— Як не соромно, шановний,
Глум робити тут в селі?
В діда гнівом очі повні:
— Це я їй за «Жигулі».
Завела машину, бачиш,
І ганя на чому світ,
А мені пора на дачу —
Приладнати двері слід...
Той поїхав, що з району —
Шилом патоки вхопив.
Тут сказав Кузьма Платону:
— Справді, чом ти Пріську бив?
— За язик, за ті ось байки,
Що плела годин зо п’ять,
В нас на двох одна куфайка,
А мені — сторожувать!