— Твій Іван хильнути чарку У буфет іде. То чого, скажи Одарко, Ще й мого веде? Здивувалась молодиця: — Як оце чому? Чи не знаєш, що без Гриця Горенько йому? Тут проста, кумо, причина, На майбутнє знай, Бо як вип’є мій чарчину, То заїка й край. Через те, хвалити Бога, — Повела плечем, — Твій тоді працює в мого Перекладачем.
