Говорив Іван до молодиці: — Трохи вже порядок навели, В печінках сиділи ті п’яниці, Й поміж сторожів вони були. Лантух наберу колись чималий, — Обережно глянув на куму, — Сторож спить собі, як не бувало, Хоч кричи — піддать нема кому. А тепер вони, бач, на сторожі, Бо тверезі. Значить — піддадуть. Скажуть тихо: «Бережи вас боже...» І спокійно я в зворотну путь.
